Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.0 | 19 голосів )
Здавалось, що – той кволий вітер?
А він берізкам сльози витер,
Розпухлих бруньок скрегіт слухав,
І трепетно на рани дмухав,
Аж поки присудам повинна,
Клейка, зворушливо-невинна
У світ проклюнулася зелень.
І раптом вулиці поселень
Перетворилися в алею
Поміж Єдемом і Землею.
Де бруд, буденність, правда гола?
Тремтить від ніжності довкола
Живе і навіть скам’яніле.
...Є ті на світі, що зуміли
Суди земні перетерпіти
Лише тому, що сльози витер
Їм хтось тендітною рукою.
Він не шукав собі спокою.
І не казав, що хата скраю,
“Хіба ж я більше інших маю?!”
У небайдужності є влада
В рай ад земний перетворити.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо,
Коли зникають касти, ранги,
Розгойдуються бумеранги
Добра, любові і посвяти.
Буває треба не багато,
Щоб зберегти в cтражданнях мужність:
Лиш тільки - ближніх небайдужність.

04/06/07

Цей вірш є десь тут у форумі. Вирішила поставити тут. Може комусь весняного настрою навіє. Життя зараз таке складне!
Поділитися:
[+]
Сподобалось
8

Коментарі 

 
+2 #4 Дизайнер 21.12.2014 18:57
Цитую ОЛЕГ:
Спочатку почав читати,сподобал ось...А потім знову ні про що...Про що ви пишете???Таке безглуздя...

вірш чудовий! моя дочка колись його знайшла на якомусь іншому сайті і читала на зібранні! дочка , до речі, вчителька зі стажем, думаю, розуміється на віршах краще за нас набагато!вірш ніжний і глибокий!
Цитувати
 
 
+2 #3 23.05.2014 05:23
Яна, дякую за відгук. Ой, справді, не ростуть як гриби. У нас в Сакраменто є літературний клуб, де ми збираємося щомісяця. Ось там є такий собі дідусь, Павло Полига. Так він в день пише декілька віршів. І до того ж непоганих. Я навіть жартувала, казала, що прошу у Бога,щоб трошки забрав у нього і дав мені. А ще здатності проникати у глибинну суть життя! А потім подумала, що це зовсім несправедливо просити у Бога 10 талантів, в той час, коли на повну потужність не використовуєш своїх двох.
Цитувати
 
 
+2 #2 Dominika 25.03.2014 09:37
Гарно. Зворушливо і так трепетно..Особливо незвичайна і сильна паралель між дотиком слабкого вітру і дотиком руки доброї людини.Взагалі,дивний наш Господь у тому,що дає дітям Своїм такі таланти підмічати і порівнювати!Вид но,що у Вас вірші не ростуть,як гриби після дощу.Все так обдумано і виважено.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо
..дуже влучно і точно.Дякую.
Цитувати
 
 
-5 #1 21.03.2014 10:34
Спочатку почав читати,сподобал ось...А потім знову ні про що...Про що ви пишете???Таке безглуздя...
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити