Просити більшого не буду ,
Втекти як Боже Твого суду
І душу грішника спасти,
Якого Ти ще не простив.
Щоб було з ким на світі тому,
Співати пісню невідому,
Щоб було з ким садком ходити
І не словами говорити,
А чистим серцем ще й душею
Тобі вклонитися своєю.
Просити більшого не буду,
Аби простив мене, зануду,
Аби лиш дарував хвилину ,
Оту останню, щоб провину,
Свою тобі я сповідав,
І Ти мене собі придбав.
Просити більшого не буду,
Як Духа Твого всьому люду,
Щоб Божим Духом вдохновенний
Припав до Тебе рід численний,-
Щоб не купився світу цього
Скарбами тліну золотого.
Коментарі