Ти давно від чекання втомилася,
Але вір: все пройде-перемелеться.
То зима довгим шлейфом метелиці
У гілляччя колюче вчепилася.
І не хоче здавати позиції.
То жбурне крижаними сніжинками
Ув обличчя, неначе жаринками.
То засипле стежки кучугурами
І сховає надію за мурами.
Слабне сила – зростають амбіції...
А підсніжники з Книги Червоної
Скоро будуть в ліси повертатися.
Треба кращих часів дочекатися -
Сива мудрість людей переконує
Бо не вічна лютнева метелиця.
Вже вода оживає під кригою,
Вже лелеки залишили Сірію
І додому вертаються з вирію.
Ось востаннє запахне відлигою. ...
Все пройде, вся біда перемелеться!
Все, що Бог обіцяв тобі – збудеться.
Біль затихне. Тривоги забудуться.
Тільки вдячність у серці залишиться.
Книга пам’яті ближніми пишеться.
Нова пісня тобі подарована.
Хай летить вона в небо торжественно,
Навіть під завивання метелиці.
Все одно - вся біда перемелеться.
Віра – сильна. Надія – Божественна.
Ти від смерті Предвічним врятована.
Поділитися: