Ти давно від чекання втомилася,

Але вір: все пройде-перемелеться.

То зима довгим шлейфом метелиці

У гілляччя колюче вчепилася.



І не хоче здавати позиції.



То жбурне крижаними сніжинками

Ув обличчя, неначе жаринками.

То засипле стежки кучугурами

І сховає надію за мурами.



Слабне сила – зростають амбіції...



А підсніжники з Книги Червоної

Скоро будуть в ліси повертатися.

Треба кращих часів дочекатися -

Сива мудрість людей переконує



Бо не вічна лютнева метелиця.



Вже вода оживає під кригою,

Вже лелеки залишили Сірію

І додому вертаються з вирію.

Ось востаннє запахне відлигою. ...



Все пройде, вся біда перемелеться!



Все, що Бог обіцяв тобі – збудеться.

Біль затихне. Тривоги забудуться.

Тільки вдячність у серці залишиться.

Книга пам’яті ближніми пишеться.



Нова пісня тобі подарована.



Хай летить вона в небо торжественно,

Навіть під завивання метелиці.

Все одно - вся біда перемелеться.

Віра – сильна. Надія – Божественна.



Ти від смерті  Предвічним врятована.