Я чекаю тебе в небесах,
Там де ангельськi хори спiвають.
По землi свiй звершаючи шлях,
Нехай душу вiтри не зламають.

Щоб не вмерла вона, а жила
I посеред темряви свiтила,
I до Мене привести змогла
Тих, хто в свiтi грiховному гине.

Я благаю тебе, не пройди
Мимо слiз і печалi людської,
I кому тут не сила вже йти,
Ти пiдтримай своєю рукою.

I за когось так щиро молись,
Як за себе й найближчу родину.
Перед вiчним престолом схились,
I тебе Я почую, дитино.

Знаєш ти, як люблю Я тебе,
Тож зумiй цю любов показати
Тим, хто поруч з тобою iде,
Хоч, можливо, вiн цього й не вартий.

Памятай: зрозумiють не всi
I пiдiймуть на смiх твою вiру.
Але Я помирав на хрестi
I за їхнi грiхи та провини.

I за них пролилась Моя Кров,
Яка сильна грiх кожний обмити,
Та вiдкинули люди Любов,
Не зумiли її зрозумiти.

Iдучи по дорозi земнiй,
Не забудь про цю Жертву, дитино.
Бо забувши її, зрозумiй,
Ти навiки в темрявi загинеш.

Я не хочу, щоб ти збайдужiв,
I собi лише став догоджати.
Щоб не згаснув, яскраво горiв,
I вiд бруду берiг свої шати.

Коли будеш за Мною iти,
Я тебе проведу крiзь долини,
Буду поряд з тобою завжди,
Тiльки будь до кiнця Менi вiрний.

Я чекаю тебе в небесах,
Там, де ангельськi хори спiвають.
Памятай, свiй звершаючи шлях:
Я за тими прийду, хто на Мене чекає.