Засріблилась зима білим інеєм,
Все покрила снігами-заметами.
Тільки небо вгорі, небо синєє,
Відпочинок у ньому знайдемо ми.

І хоч тут, на землі, знов мете й мете,
Ні доріг, ні стежок, щоб вперед іти -
В небо віра, лиш віра нас приведе,
З нею зможемо і заметіль пройти.

Бо так часто життя наше, мов зима:
Біло-біло кругом, дні всі, як один,
І здається, що неба вгорі нема,
Лиш туман нескінченності хуртовин.

Але так, як крізь снігову пелену
Сонця промені землю зігріють знов
Й нагадають, що варто чекать весну,
Так і душу мою зігріва любов.

Та, що віру підносить у синю даль
Крізь усі негаразди, відчай і страх,
Що долає всю безліч проблем-проваль
Й досягає відради в Його руках.

Засріблилась зима білим інеєм,
Знов снігами все вкрила, заметами.
Але знаю - вгорі небо синєє,
Де спочинок і щастя знайдемо ми.