Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.5 | 19 голосів )
Присвячується всій християнській еліті,
як за кордоном так і на Батьківщині (з любов'ю)

У Федори та Івана
Із сусіднього села,
Уродили баклажани
І молва в селі пішла,

Що такого урожаю
За сто років у селі,
Ще ніхто не пам'ятає,
Ні дорослі, ні малі.

Сам Іван очам не вірив,
Бо були такі плоди,
Що рулеткою він міряв,
Все ходив туди сюди.

І два метри і три метри,
Бугаї такі лежать,
Взяв він жінку, сина Петра -
Не котнуть і не піднять.

Отаке благословіння
На город до них прийшло,
Хоч купив просте насіння
А воно таке зросло.

Поз'їзджались журналісти,
З телебачення новини,
Не дадудь йому присісти
У спокої ні хвилини.

Все розпитують Івана
Про отії чудеса,
І подать заявку прагнуть,
До Рекордів Гінесса.

Після того всього діла
І Федору, і Івана
В церкві наче підмінили,
Ніби їм кричать осанна.

І простий сільський Іван
Ніс підняв і загордився,
Бо ж в городі баклажан
Йому, бачте, уродився.

А коли прийшла пора
Урожай з полів зібрати,
То дорослі й дітвора,
Заходились помагати.

Надривали животи,
Бігали все до криниці
Поки  всі оті плоди,
Закотили до півниці.

Тут Іван став розмишляти,
Що " Такого Хазяя,
Як мене не розшукати,
І блаженний тільки Я!

-Певно я такий безгрішний,
Добрих діл стільки зробив,
І тому такий успішний,
Бог мене благословив".

Пролітали дні за днями,
Тут зима вже надійшла,
І Федора баклажани
В льох провідати пішла.

Чути крик Федори з льоху:
-"Горе? горечко! Іван!
Урожай покрився мохом,
І погнив наш баклажан!"

От яке велике горе
У сім'ю до них прийшло,
Проливали сльозів море,
Та ніщо не помогло.

Так за того Баклажана
У депресію ввійшов,
Не впізнать було Йвана,
Мало з церкви не пішов.
...

Може й ви себе впізнали
У лиці оцих людей?
Чи урок для себе взяли,
Чи приклали до ушей?

Біблія говорить певно,
Серця свого не ложіть,
Бо багацтво це непевне
Зробить крила й полетить!

Може більшії дарунки
Носите до свого дому,
Тільки з Господом стосунки,
Не будуйте на земному.



Поділитися:
[+]
Сподобалось
27

Додати коментар


Захисний код
Оновити