Чи маю я любов

«…Любов не злиться і не мстить,
Любов є лагідна і мирна.
Вона ніколи не грішить,
Любов смиренна і покірна.»

Ми любимо такі слова
Аж надто часто промовляти,
І ближніх любимо навчать,
В себе ж не хочеться вникати.

Любов не злиться і не мстить?
А як ми вміємо любити?
Чому не хочемо простить,
А можемо роками мстити?

Любов – це лагідність і мир?
Ця лагідність завжди панує?
Чи замість миру в серці вир
Кипить, бурлить і все руйнує?

Любов ніколи не грішить?
А ми самі хіба безгрішні!
Ми гріх навчилися любить
У вчинках злих ми є успішні.

Любов покірна і проста,
Але чи ми завжди покірні?
Свою гординю обуздать
Чи вміємо ми вчасно й вірно?

Нагадуємо про любов,
Бо хочемо, щоб нас любили.
Але звернімося до Основ,
Чи Бога вірно зрозуміли.

Бог наказав любити всіх,
Жить зо всіма і завжди в мирі.
І відректись себе самих,
Свою ж любов давати щиро.

То ж хай не будуть ці слова
Напам’ять завчені і мертві.
Нехай любов в нас прожива
Не на вустах, але й у серці.

Гучні слова нас не спасуть,
І не спасе влеслива мова.
Бо вся основа і вся суть
Лежить у вірі і любові!