Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 5.0 | 2 голосів )
Жовтень фарбує листя
В золото і янтар,
Раптом чомусь спинився,
Наче від дивних чар.

Там посміхалась жінка.
Всесвіт в її руках.
Спритна й легка, як бджілка
Ласка і сум в очах.

Пензлик в його долоні
Трепетно пломенів.
Ніжно торкнувся скроні,
Зранених мозолів.

Бабине літо просить
"Можна мені також?
Я заплету у коси
Срібних ниток мороз"

Мамочко, те волосся,
Як символічний знак -
Серця торкнулась осінь
Новий в житті етап.

Діти твої дорослі,
Але такі ж чудні,
Щирі і літньо-босі
Не помічаєм днів.

Знаєш, а ти красива
Як і колись давно.
Срібло ж волосся - диво
Личить тобі воно.

Поділитися:
[+]
Сподобалось
2

Додати коментар


Захисний код
Оновити