Все близько і далеко у подиху весни,
кружляють там лелеки, шукаючи сліди,
померлих жде могила, у полі без хреста,
без хліба гине мати, ридає там дочка,
без хліба Україна, забрала все Москва.

Пройшли роки, забулось та появився хрест
і на могилі напис "Молітеся за нас".
Померлі українці, за що Ви полягли,
чому москаль панує і прагне нашу мову
як тих людей у голод закинути в могилу?

Чому вони не з Богом, яка у них мета?
Не знищити народу, що вижив крізь віка.
І тюрми, війни, голод не визнали вони -
так звані "українці", що прагнуть до Москви.
Живе ще наша мова, живе ще наш народ.
Ми не дамо нікому ганьбити нашу мову.
Тож пам'ятайте люди, про голод й Соловки
про війни, про героїв за вільную країну.

Тепер ми вільні знову та мало цього нам.
Згадайте про загиблих, відмовте "Отче Наш".
Ви маєте що їсти, ви вільні, ви - народ,
згадаєте про Бога, то Він все вам простить.
Й навчіться всяке горе з молитвою терпіть.

Подумайте про вічне, простіть усім, простіть.
Не прагніть тої слави, не прагніть СРСР.
Хто хоче у минуле, той вже продав себе,
бо Україна краща, за дикий СРСР.
Не вірте комуністам, то проданий народ
у них немає Бога, вони не визнають
що голод 33 - то їхніх справа рук.

1.12.2006