Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 4.4 | 11 голосів )
Піддайся, людино

Ти Боже творіння, людино,
Шедевр Неземного Митця .
Та разом із цим – ти лиш глина
В руках Гончаря і Творця .

І ти – не коваль свого щастя,
І долі своїй – не коваль.
Життєвим задумкам й пристрастям
Не ти є господар, на жаль.

Ти є лише гостем в цім світі
Й живеш на позичені дні,
І можеш щохвилі, щомиті
У інші світи відійти.

Тому покорися, людино,
Із глиняних надр підведись,
Щоб ВІН на тебе оком кинув
І з тебе щось путнє зліпив.

Іди на вівтар,тверда глино,
Стань м’ягким і теплим куском.
Гончар тебе з радістю змінить
У амфору з добрим питвом.

Тебе буде Бог наповняти
З небесних пречистих криниць.
З тебе будуть спраглі алкати,
Даси ти їм силу і міць!

І буде з тебе лише литись
Олива й солодка вода.
І стануть до тебе тулитись
Дитина, старий, молода.

Ніколи не будь твердоглинним,
Щоб творивом Господа стать.
Будь Богу покірна, людино,
Й заповнить тебе благодать.

Поділитися:
[+]
Сподобалось
12

Коментарі 

 
0 #2 Дизайнер 22.01.2016 23:59
Цитата:
Дуже гарний вірш. Дякую.
В перед останньому стовпчику я б написав:
І стане до тебе тулитись,
Людина стара й молода.

Бо якшо дитина, старий, молода, то якась дивна компанія получається :lol:

мається на увазі не група, це алегорія, тобто , тебе будуть любити і горнутися всі люди
Цитувати
 
 
0 #1 05.12.2012 08:03
Дуже гарний вірш. Дякую.
В перед останньому стовпчику я б написав:
І стане до тебе тулитись,
Людина стара й молода.

Бо якшо дитина, старий, молода, то якась дивна компанія получається
Цитувати
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити