Піддайся, людино
Ти Боже творіння, людино,
Шедевр Неземного Митця .
Та разом із цим – ти лиш глина
В руках Гончаря і Творця .
І ти – не коваль свого щастя,
І долі своїй – не коваль.
Життєвим задумкам й пристрастям
Не ти є господар, на жаль.
Ти є лише гостем в цім світі
Й живеш на позичені дні,
І можеш щохвилі, щомиті
У інші світи відійти.
Тому покорися, людино,
Із глиняних надр підведись,
Щоб ВІН на тебе оком кинув
І з тебе щось путнє зліпив.
Іди на вівтар,тверда глино,
Стань м’ягким і теплим куском.
Гончар тебе з радістю змінить
У амфору з добрим питвом.
Тебе буде Бог наповняти
З небесних пречистих криниць.
З тебе будуть спраглі алкати,
Даси ти їм силу і міць!
І буде з тебе лише литись
Олива й солодка вода.
І стануть до тебе тулитись
Дитина, старий, молода.
Ніколи не будь твердоглинним,
Щоб творивом Господа стать.
Будь Богу покірна, людино,
Й заповнить тебе благодать.
Поділитися:
Коментарі
мається на увазі не група, це алегорія, тобто , тебе будуть любити і горнутися всі люди
В перед останньому стовпчику я б написав:
І стане до тебе тулитись,
Людина стара й молода.
Бо якшо дитина, старий, молода, то якась дивна компанія получається