Україно! Ненько рідна! Підніми до Неба руки,
Богу розкажи в молитві про свої криваві муки.
Плач, не бійся, не соромся! Плакатись Йому – не сором!
Розкажи, як ворог лютий твою душу рве терором!

Як підкравсь підступно той, хто недавно звався братом,
В час, як зранена була, став жорстоким супостатом!
Пожалійсь на те, що він топче твої ліс та поле,
Де пройде, там сіє смерть, мертвим все стає та голим!

Розкажи, Вкраїно, все, як болить твоє серденько,
Як твої захисники не вертаються до неньки.
Богу розкажи, що ти не чекала окупантів,
Ти гостинна, та не для терористів й диверсантів.

У молитві ти схились перед Богом на коліна,
І до Батька ти звернись, як звертається дитина.
Попроси простити все, що неправильно робила,
Попроси допомогти там, де вже немає сили.

Ти довірся, рідна ненько! Бог у силі все змінити!
Тільки з Ним з руїн повстанеш, зможеш сили відновити!
Як твої сини та доньки будуть Бога прославляти,
То і ненька - Україна буде жити й процвітати.

Ти немало у житті зустрічалась з ворогами,
Недарма Кобзар великий утішав тебе словами:
Борітеся – поборете, вам Бог помагає!
За вас правда, за вас сила і воля святая!

Не здавайся, моя ненько! Не втрачай надії,
Ще здійсняться твої плани, сподівання й мрії!
Перед ворогом ніколи той не стане на коліна,
Хто звертається до Бога, моя рідна Україно!