Я бачив сон. Він страшний був,
Здавалось, що це в наяву.
І моторошних в нім картин,
Не міг забути й не забув.

Приснилось: ніби Суд настав,
Перед Суддею я постав
І гірко плакав і ридав
І у душі своїй бажав,
Щоб у руці моїй пустій,
Хоч невеличкий, хоч слабкий,
Міг виявитись,хоч простий,
Хоч скромний плід,
Хоч колосок, хоча б один,
Щоб виправдатись перед Ним.

Забився сильно горем я,
Бо бачив, що рука моя,
Нема нічого в ній.Пуста,
Нема ні плоду,ні снопа.
Так я в душі свій сум тримав
І мовчки з страхом все чекав,
Щоб Він слова Свої сказав.
В душі я мучився, страждав,
Тремтів і плакав і ридав.

Я слухав й Він мені сказав:
«Де твій посів і де снопи?
О,де хоча би колоски?
О, де ж трудів твоїх сліди,
О, де плоди?
Чому ж ти друже замовкаєш
Й нічого не відповідаєш?
Невже нема чого сказати,
Невже нема що показати–
Твої труди.Ось!Вони пусті!
Ти життя прожив, та як ти жив?
Адже пройшло життя твоє,
Воно пусте.
Немає плоду в нім, труда!
Нема хоч трішки колосків,
Труда слідів. Адже ти жив!

Ти не страждав, відпочивав.
Тепер нічого друже мій,
Не бачу Я в руці твоїй.
Ти життя прожив, та як ти жив?
Як своїх ближніх ти любив
І серед них який ти був?
І скільки ти потратив сил,
Щоб помогти? Невже забув?
Можливо навіть ти не знав,
Як часто поруч брат страждав,
Як він страждав і знемагав,
На допомогу тебе звав.Ти не хотів,
Йому відмазки говорив...
Скільки думок всіх непотрібних,
Твоїх турбот і клопотів,
Було багато у тебе!
Ти цінував,любив себе.
До людей бідних не спішив.

Ось так ти жив.Та як ти жив?
Кому життя ти посвятив?!
О, скільки раз проходив друже,
Ти мимо тих, хто сльози лив?
Але сльозу не проронив.
Біль його знати не хотів
І за його ти не молився
І дуже часто ти судив
І іще більше розчиняв ту́гу в душі...
І брат упав...

Ось так ішло життя твоє.
Я все чекав,та ти мовчав.
Чому ж на цій землі ти жив,
Чому не тратив своїх сил?
Ти життя прожив, та як ти жив?
І що ти Мені друже дав,
Адже Я довго ждав тебе,
А ти не виправдав себе!».

І тут я гірко заридав
І на обличчя своє впав
Й раптом проснувся—сон то був,
Що мене жахом огорнув.
Не міг забути все слова,
Ті, що сказав мені Суддя.
І Хтось з висот мені твердив,
Щоб не забув я отих слів.
Судді призив:
«Ти життя прожив, та як ти жив?!».Амінь

Автор—невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук