Буде світло

(заклик до покаяння)

Доки сонце, ще для тебе світить,
Та назавжди скоро вже зайдЕ,
А чи душу брат твою не гнітить,
Запитання - що її там жде?

Віриш ти, що ми Творця подоба -
Не зникаєм повністю в землі?
І що різна доля жде за гробом -
Хтось у світлі буде, хтось у тьмі.

Якщо так, невже брат не лякає –
Коли згадуєш своє життя,
Що ніяких шансів ти не маєш,
Славити у вічності Христа.

Бо хіба ти грішник того гідний -
Зі святими бути в небесах,
Хіба був ти на землі тим світлом,
Що до не неба вказувало шлях?

Чи ти був для світу тою сіллю,
Від якої він не загнивав?
Ну а може ти, як добре гілля,
Плід з лози Христової давав?

Ні, широку ти обрав дорогу,
І вели тебЕ по ній сліпці,
І звернутись думкою до Бога,
Може ти плануєш у кінці?

Але брат, якщо ти навіть встигнеш,
За своє покаятись життя -
Бог пробачить, в пеклі ти не згинеш,
Але вмреш, не маючи звитяг.

Будеш ти у небі, грішний брате,
Бо Христос за тебе заплатив,
Рай і Бога буде споглядати -
Той, хто це нічим не заслужив.

Але уяви, тобі без болю,
Важко буде в вічності знестИ -
Те, що ти у відповідь любов’ю,
Вже не зможеш їм відповістИ.

Бо лиш раз, у нас буває змога,
Мовити - я жив, і я любив,
Але мабуть, для себЕ самОго,
Ти свій термін, на землі прожив.

Тож мій брате, поки ще не вмер ти,
Розміркуй серйозно, хоча б раз,
На яку піти спромігся жертву,
Люблячий Господь заради нас.

І тоді, можливо непомітно,
В серці вдячна іскра спалахне,
Поступово стаючи тим світлом,
Що життя освітлює земне.



Рибаков Віктор м. Луцьк