Дорогі наші й рідні батьки,
Ви років вже багато прожили,
І багато бачили в своєму житті,
Та на що після смерті ви заслужили.

Бо якби наш Господь судив,
По заслугах усіх нас із вами,
Тоді б ми усі на землі,
Вічність в пеклі би пробували.

Та Господь полюбив усіх нас,
Так як Свого рідного Сина,
Він на землю Ісуса послав,
Щоб спаслася кожна людина.

І не страшить мене вже вогонь,
І вже пекла я не боюся,
Бо по мене прийде Христос,
Я і за вас завжди молюся.

На цей світ я прийшла через вас
Ви мене народили й ростили,
Я безмежно вдячна за це,
І за те що мене ви любили.

Та є Той Хто мене береже,
І ніколи не залишить одну,
Він колись за мене помер,
І тепер я із Ним живу.

Тож я прошу вас зупинитись,
І проглянути своє життя.
Спасіння не можна заслужити,
Бог дає Його задарма.

Просто станьте ви на коліна,
Своєму Богові все розкажіть.
Всі гріхи і свої провини,
Наш бог вірний і Він все простить.