Коли в житті тривога,то до Бога
Людина часто направляє зір,
Так само сталось випадку одного:
Єдиний син у батька захворів.

Вже й лікарі свій вирок підписали:
"На жаль,не буде жити це дитя."
І сина в руки батькові віддали,
Й лиш відчай серце стомлене сповняв...

Усе віддав би за життя кровинки,
Та був безсилий чимсь допомогти.
Крізь сльози промовляв:"Мій любий синку,
Тебе не можу врятувать,прости..."

Та якось в двері тихо хтось постукав,
Відкрив,а на порозі-гість малий.
Сказав лиш коротко:"Вас,дядечку,Бог любить,"
І в руки Заповіт Новий вручив.

Побіг хлопчина,двері зачинились,
Батько присів в кімнаті за столом,
Й згадав в ту мить,як Господу молились
Колись в дитинстві з мамою удвох.

Як мама Біблію йому завжди читала,
Й навчала Господа і ближнього любить,
Й коли життя земне її згасало,
Вона просила Бога не лишить.

А він собі пішов шляхом широким,
Цей світ своїм багатством заманив.
І так минали дні,минали роки...
Аж ось до серця Бог заговорив.

Впав на коліна в покаянні щирім,
І зрозумів: поможе Бог один.
Прийшла тривога,-і з'явилась віра,
Й за сина ревно Господа просив.

Наш Бог нікому смерті не бажає,
Бо Він віддав за нас Своє життя.
Та часом через горе навертає
До Себе грішні й стомлені серця.

...Проходив час,і син ставав на ноги.
Це Божа милість-відповідь з небес,
І навернувся батько на вузьку дорогу,
Помер для світу,й для Христа воскрес.

***************

І в нашому житті не раз буває:
Коли тривога ступить на поріг,
Тоді шукати Бога починаєм,
Й до Нього направляєм серця зір.

Господь Своєю милістю багатий,
Він допомогу вчасно подає,
Та часу нами втрачено багато,
Який потратили уже на щось своє.

Бог стукає,Бог кличе ще й донині,
Не гайте часу,до Христа спішіть!
Він прийме вас як дочку,і як сина,
Й тривоги всі розвіються в ту ж мить.

А з Господом,хоч і вузька дорога,
Але веде до вічного життя.
То ж поки ще лунає голос Бога,
Ідіть до Нього з щирим каяттям.
20.09.2015