Легка смерть

Якщо хтось раптово помирає,
Думка ось така,
В більшості людей переважає,
Що це смерть легкА.

Наречуть на те, що вона рання,
Але скажуть так -
Добре, хоч без болю і страждання,
Вмер цей неборак.

Звісна річ, про те ведеться мова,
Якщо це в свій строк,
Якщо так розпорядилась доля,
Чи призначив Бог.

Коли хтось вмирає від інфаркту,
Або уві сні -
Такі смерті рівносильні фарту,
Бо не так страшні.

А коли відходять люди довго,
в муках, ми собі,
Не бажаємо кінця такого –
Боже відведи.

Але якось люди забувають,
Тут про головне,
Це тому, що Господа не знають,
Дбають, про земне.

Забувають саме надважливе -
Бога віднайти,
ТОго, з ким ми можемо сміливо,
В вічність перейти.

Не боятись смерті тільки можна,
Якщо ти пізнав,
Що її давно вже переможно,
Христос подолав.

Ось тоді вона не є трагічне,
В порох вороття,
А жадАний перехід у вічність,
У нове життя.

І вже не важливо, чи з постелі,
Чи раптова смерть,
До Христа спасенних переселить,
У небесну твердь.

Бо вони відходять в покаянні,
Вірячи в Христа,
І не нарікають, якщо рання
смерть бере з життя.

А для тих, хто проживав без Бога,
Гіршого нема,
Як померти легко, чи раптово,
Бо їх жде пітьма.

Краще в муках, вмерти їм своєю,
Бо для грішних крах,
Якщо Бог можливість перед нею,
Каятись забрав.

Тож нам грішним краще не гадати,
Що чекає нас,
А скоріш до Бога поспішати,
Доки є ще час.

Бо без Бога, можна вмерти лЕгко,
Але грішник знай,
Що без покаяння нас у пекло,
Приведе вона.



Рибаков Віктор м. Луцьк