Мені б так хотілось, щоби наші діти І мої і ваші і по всій Землі, Господа любили, були світлом світу, Щоб були із Богом по всі свої дні.
Мені б так хотілось, щоби у зібра́нні, Бачили ми поруч всіх дітей своїх. Безліч ж бо сьогодні тільки у чеканні, Що Отець Небесний покличе і їх.
Мені б так хотілось,щоби сльози наші І мої і ваші і по всій Землі, Наповняли б швидко молитов всіх чаші, Щоби діти наші не були в пітьмі.
Бачити б хотілось дуже й навіть скоро,, Близьких і коханих біля ніг Христа. Щоби позабули всю печаль і горе, Та ще не здійснилась мрія ця свята...
Поки ще схилившись на коліна низько, Кличемо до Бога, молимось в сльозах. Віримо,що поруч Він і дуже близько, Кожного направить на своїх путях.
Хочеться,щоб діти й усе покоління, Щоби їх до Се́бе приблизив Ісус. Щоб отримав кожен вічне з них спасіння, Щоб Бог дав свободу від гріховних уз.
Мені б так хотілось щоб молитви наші, Піднімались вище, вище до Небес. Щоб Землі всієї діти мої й ваші, Віднайшли свободу, щастя, але все ж...
Але все ж рідненькі, пізно щоб не стало, Будемо молити в Господа Христа, Щоби наше серце ревністю палало, Щоб збулася мрія за дітей свята.
Так хотілось б дуже, прийшовши на Небо, Нам побачить поруч всіх дітей своїх. І тому давайте, хто би, де б не був би, На руках молитви нам приносить їх!
«Господи, помилуй Господи,ми просим! Боже Всемогутній! Ти благослови! Ми в проханні нашім всіх дітей приносим, Ти Отче Небесний їх усинови!».
Вірю,що Бог чує всі молитви наші І мої і ваші вголос чи в тиші. І Він переповнить молитов всі чаші Й визволення дасть для кожної душі! Амінь
Автор Валентина Ніколайчик; Переклад Ангеліни Ющук