Молитва-сповідь.

Я дякую Тобі Всевишній,
Що під кінець свого життя,
Не в іншому якому місці,
А в Церкві опинився я.

Що Ти явив довготерпіння,
Мого навернення чекав.
Що без надії на спасіння,
Життя раніше не забрав.

Ти цим надав мені можливість,
Свій грішний осягнути шлях,
Бо нас Твоя безмежна милість,
Чекає всіх на небесах.

Найбільше дякую мій Боже,
За кров безвинного Христа,
Що вірою у Нього кожен,
Прийде до вічного життя.

З подякою і покаянням,
Я до Його схиляюсь ніг,
Бо Він гріхи мої багряні,
Зробив білішими за сніг.

Надіюсь, все із мене грішне,
Очистить щире каяття,
Молюся, щоб Христос все більше,
Моє наповнював життя.

Бо я прожив його без Ньо́го,
Шукав навколо і в книжках,
Вагомих аргументів то́го,
Що Бог існує не в казках.

І хоч священне Боже Слово,
Доволі рано вже читав,
Та як свиня помита знову,
В свою калюжу повертав.

Тому то я доволі рідко,
До Бога в молитвах звертавсь,
Що з Його волею не згідно,
Було все те, чого бажав.

Але тепер молюсь і знаю,
Бог необхідне все пошле,
Бо те, про що Його прохаю,
Вживати хочу не на зле.

В такому віці, - скаже дехто -
Коли вогонь бажань погас,
Вже праведником бути легко,
І йти до церкви саме час.

Це зауваження логічне,
З якого боку не підходь,
І засудило б нас навічно,
Якби не всеблагий Господь.

Отак, не встигши озирнутись,
Вже майже досягнув кінця,
І от з молитвою звернутись,
Такою хочу до Отця.

Молю, наповни гідним змістом,
Цей залишок, о мій Господь,
Зроби непевне серце чистим,
І усмири гріховну плоть.

Нехай всі пристрасті вщухають,
Духовно поки я росту,
Принади світу хай втрачають,
Свою оманливу красу.

В шляху моєму до спасіння,
Хай марно час не промине,
Хочу в сумлінному служінні,
Життя закінчити земне.

Бо навіть в запізнілих справах,
Принести можна ще плода,
А головне, що мені справді,
Усіх, хто в пекло йде, шкода.

Є серед них там серцю милі,
І власних бачу там дітей,
Молю, даруй духовні сили,
Щоб врятувати цих людей.

Надію в цьому покладаю,
На Тебе - мудрого Отця,
І милості Твоїй ввіряю,
Всі наші долі до кінця.

Молю, щоб жахом в мить останню,
Не переповнилась душа,
А з вірою, і упованням,
До Тебе в вічність відійшла.
Амінь.
Рибаков Віктор м. Луцьк