Не говори що ти не чув,
Не знав, не розумів не бачив,
Невже мій друже ти забув,
Що хтось тобі усе пробачив?

-"А що пробачив?!"-ти спитав,
-"Нікого я в житті не скривдив,
Чи борг кому я не віддав,
Чи я на зло кого принизив?

Слова погані не кажу,
Не обмовляю я й не лаю,
З п'яницями я не дружу,
На добре діло я встигаю,

Гріхів великих не зробив,
Не пам'ятаю щось такого,
Хто і за що мені простив?
Не розумію слова твого."

-"Мені усе з тобою ясно,
Я розповім- а ти сідай,
Не злись на мене передчасно,
До слів цих серце відкривай.

Прокинувся ти з-позаранку,
Побачив сонце у вікні,
Зіскочив з ліжка й до смерканку,
Проводив день у суєті.

Ні разу ти не зупинився,
У біганині за марним,
Про тебе я не помилився,
Що ти невдячним став таким.

Усе для себе ти складаєш,
За сиріт, вдів ти забував,
Від бідних очі відвертаєш,
А ще говориш; -"Я не крав."

Господь подав тобі надміру,
Не щоби жадібним ти став,
А щоб підтвердив ділом віру,
Скарби на небі щоб збирав.

Згадай як гострими словами,
Ти серце ближньому розбив,
Як ти кричав, махав руками,
А ти говориш; -"Я не вбив."

А пам'ятаєш як думками,
Невинних друзів ти судив,
Тепер говориш ти устами,
Що ти ніразу не згрішив.

Задумайся мій любий друже,
Можливе ти згадаєш що,
Невже тобі усе байдуже,
Невже не дбаєш ні-прощо?

В гріхах зродила тебе мати,
Гріховно жити ти почав,
За тебе мусив Він вмирати,
Життя за тебе Він віддав.

Одне тобі лиш зостається,
Ісуса визнай- Він твій Спас,
Бо дати звіт тобі прийдеться,
Як використав ти свій час.

Там на хресті вмирав Спаситель,
Отак тебе Він полюбив,
Пізнай що Він твій Відкупитель,
Це Він усе тобі простив.