Він був не здатен зрозуміти,
Чому йде в Божий дім.
Не міг би навіть пояснити,
Що він шукає в нім.

Та якась дивна сила в серці
Сюди його вела,
І часто припікали перцем
Із кафедри слова.

В неділю кожну, як не дивно,
Уранці він вставав,
І, як завжди, старий спортивний
Костюмчик одягав.

У ньому в Божий дім приходив,
Піджак не одягав.
В дальнім ряду місця знаходив,
Тихесенько сідав.

Спливали дні, і так ставалось,
Що часто поруч з ним
Сідав в куточку незнайомець
В костюмі дорогім.

Коли вся церква на молитву
Вставала з місць своїх,
Той, у спортивному костюмі,
Сидіти теж не міг.

Що відбувалось в нього в серці,
Не можемо ми знать.
А інший, в дорогім костюмі,
Не поспішав вставать.

Все досить довго відбувалось
В житті і в цім, і в тім –
В свої костюми одягались
І йшли у Божий дім.

Не заважав костюм спортивний
Молитися й співать,
Й одного разу, слава Богу,
Спасителя прийнять.

І вже він не костюм спортивний
В неділю одяга,
Є до святкового костюма
Краватка дорога.

Й душа співає славу Богу
За дивний Дух Святий.
І за спасенную дорогу,
За радість і спокій.

Що ж робить той, що у костюмі
Приходив кожний раз?
Все так сидить десь у куточку
У цей недільний час?

На жаль, не знаємо сьогодні
Життєвий шлях його,
Чи він почув слова Господні,
Спасителя свого.

Господь лиш дивиться на серце,
Не на лице твоє,
Й тим, хто приходить в покаянні,
Нове вбрання дає.

Прийди таким, як є, мій друже,
Бо швидко плине час.
Не знаєш ти, чи голос Божий
Почуєш ще хоч раз.

Він і тобі дасть мир і спокій,
Усі гріхи простить,
Прийме тебе в Свої обійми,
В святих Небес блакить.