О серце безпечне! Я хочу задати, Питання тобі:—Чи ти думав про те, Що в Вічності будеш вже вічно страждати, Проживши без Бога життя все пусте?
Дивлюсь на тебе, ти як ніби щасливий І радість і посмішка є на вустах. Ти ще молодий, ти ще є красивий, Але чи порою бере тебе страх?
І допоки ще сили в собі юні маєш, Допоки здоровий мій друже є ти, Як жаль, що про Господа не помишляєш, Немов у безсмертя все прагнеш іти.
Живеш і не бачиш голодних і бідних, Усе для себе і лиш тільки собі. Та знай—в день останній тебе запитають: -«Розкажи, як життя ти прожив на Землі!».
Ти думаєш—довго Земля тут існує, Нема їй початку, нема їй кінця. Та Ангели ось й Небеса торжествують І Церква Господня ввійде до Царя.
Коли все те буде—побачиш очима, Аж зорі погаснуть і падать почнуть. І місяць вже більше не дасть свого світла І радо спасенні у Небо ввійдуть.
Ті, хто не був у потребах чутливий, Той,хто охолов—в Небеса не ввійде. Той,хто тут втратив талант свій важливий, Той місця у Царстві Христа не знайде.
Подумай, що в кожну миттєву хвилину, Лягали ви двоє,а вмить один встав. І ти розумієш, що це та година, Настала, де Бог Своїх вибраних взяв.
«А де ж то мій син?»—мама враз запитає, «А де ж то мій брат і де рідні мої?». І острах і ляк до тебе підступає: «Невже ж то до Бога пішли вони всі?».
«А я? Як же я на Землі одинока, Забута,одна і печаллю глибока? О Боже,молю я,мені поможи, Потребую Тебе, гину,бачиш,спаси!»...,
Земля затремтіла, будуть біди і мори, Ісус Своїх вибраних взяв від Землі. І вона перейшла у диявольські руки І знущався над душами він там всі дні... Ти будеш кричать серед вічного лиха: «О,гори впадіть, бо настигла біда!». Та гори дадуть тобі відповідь тихо: «Ти сам винен в тім, що не вибрав Христа».
Земля загорілась у мить лиш останню, Кінець на Землі і життю цім настав. Ах,якби ти в вогні опинився нежданно І вмить перед Богом ні з чим ось постав.
Чому ти в цім стані прийшов на суд Божий, Тобі дорогий час Господь дарував.. Та жаль,що прожив ти життя все порожнім І сам собі частку в аду ти обрав...
Хвилини прощання,ридання й волання: «Прощай назавжди люба мамо моя! —Прощай моя доню!»—лиш схлип і зітхання: «О мамо, як жаль,що не слухалась я!».
І буде син з батьком стоять обніматись, Не в силах вже втримати плач і крик свій: «О сину,мій сину!»—він буде жахатись, «Чому жив на гибель душі я своїй?»....
Батьки усі,внуки,брати,сестри, діти, Подумайте ви—де спасіння знайти? Невже не втомились,як світ оцей жити, Пора б вам у щирій молитві прийти.
Подумайте,Бог довготерпить й шукає, Заблу́каних й зниклих всіх в світі овець. По кожній душі Він сумує й чекає, Що прийду́ть до Його,бо Він Пастир сердець.
І якщо ти повіриш у Божого Сина, В Святого Спасителя,Бога—Отця. Впади перед Ним,прихиливши коліна, Зверни погляд свій до Його ти лиця.
Скажи:«О пробач мене Боже Всесильний, Пробач за без сенсу потрачений час. Тебе потребую я нині так сильно, Пробач і помилуй мене й усіх нас!
Я хочу Тобі все життя посвятити, Тобі хочу Христе у всім догоджать. Щоб нас в всьому світі ніщо розлучити, Повік не змогло.Дай у вірі стоять!».Амінь