Перді мною чистий лист.
Вдивляюсь в нього і не знаю,
Які напишу я рядки,
Чого на цей раз забажаю.

А хочу тільки одного -
Поговорити з вірним другом.
Де зможу я знайти того,
Хто мені дійсно вірним буде?

Закралась в серце пустота,
Щось важко так, болить у грудях
І я звертаюсь до Христа:
"Поговори зі мною, Друже.

Лиш Ти один на світі є,
Кому я можу довіряти.
Ти завжди слухаєш мене.
Твій хрест я хочу обійняти.

Ісусе, Спасе дорогий,
Ти знаєш всі мої печалі.
Прошу, звільни мене від них,
Щоб серце радісно співало.

Твої слова дають життя,
Наповнюючи його змістом.
Вони, як пісня солов’я,
Як тихий, ніжний шепіт листя.

Тому я знов Тебе молю:
Поговори зі мною, Друже.
Про мир і спокій розкажи,
Навчи мене, як жити мушу..."

Ось так, в розмові із Христом,
На чистий лист рядки наклались.
Знайшла я вірного, Того,
Із Ким пропали всі печалі.

Душа огорнута теплом,
Так світло, так приємно дуже.
Та губи шепчуть знов і знов:
"Поговори зі мною, Друже..."