Прости мене,  Боже, що сіль я не гожа.
Прости за неправду заради добра.
Прости, що я віри не став сильним мужем.
Прости, що молитви сильніше гора .

Прости, що назавжди в собі не убив
Найбільше у світі нескорене "я"
І тим я Тебе на хресті погубив
І це пам`ятаю,  прости,  не щодня.

Прости,  що не бідний біднішого, може
І брат мій хворіє бажанням гріха,
Кому з нас і ким більше бути негоже,
Зарадить як цьому не знає душа.

Прости за любов, що згоріла і тліє,
За першу до Тебе навіки віків,
За руки піднятися,  що вже німіють,
Що нікому їх піддержати з боків .

Прости мене,  Бог, що на світ цей я схожий,
Що в світі цім кругом іде голова,
Прости за бажання молитись байдуже,
За докору схоплені вітром слова .

Прости мені, Боже,  минуле моє,
Прости,  що душа моя майже Твоя.
Що взяв я Твоє, а віддав, як своє,
Прости,  що не жив до останнього я.