Якщо ти не фантаст чи мрійник,
то покладися на логічність-
невже в тобі живе покійник,
невже померли Бог і вічність?

Де віра - там розчарування,
любов була де - там інстикт,
надію знищило чекання
і заглушило душі крик.

Тому що вірив не у Бога,
себе кохав понад усе,
з надії виросла тривога
і душу топче твою це.

Та не журися, Бог Великий
за тебе Сина в світ віддав,
щоб ти любов учивсь чинити,
щоб ти в житті надію мав.

Без віри все в цім світі марно,
пройдуть віки, помруть і діти,
логічно це, елементарно-
куди себе тільки подіти?