Одна за одною - тривожніші вістки.
Чорнішає днів акварель.
Пророками смерті, військові повістки
Вже стукались в двері осель.

Від запаху крові дурманились очі,
Хижавів натовпу оскал.
Під сни кольорові, у зоряні ночі
Хтось клав непомітно запал.

Вже день, розпанаханий злими вогнями,
Десь цілився з ляку в малят.
З обжитого місця втікав у безтямі
Вчорашній сусіда і брат.

Прошарком історії попіл Фергани
Зсідається в долях людей.
Вбивають, вмирають, страждають земляни.
Горить естафета смертей.

Одягнуті в людські надії і строфи,
Регочуть статуї Свобод.
...Розбіглися кола кроваві з Голгофи.
Прости нас, осліплий народ.

Поделиться…

Комментарий автора:
Цей вірш був написаний у 1992 році, після національної різні у Фергані. Це була "перша чорна ластівка" біди. З того часу пройшло більше 20 років і, на жаль, такі ось новини стали звичним явищем.