Покладу на олтар, я свої гріхи І так щиро скажу: «Ісусе прости, Бо не можу я далі з ними іти, Тяжкою ношею стали на моїй спині».
Я коліна схиливши до тебе молю: «Очисти серце Ісусе, бо в гріхах утону». Сльози радості хлинуть із моїх очей, Бо відчую, ти поряд зі мною тепер.
Ти простиш і утішиш: «Не плач вже дитя. Покаяння прийняв – нема вже гріха. Скільки серце умістить , любові я дам, І навчу, як ходити по узькім стежкам».