САМАРЯНКА
Вела до криниці стежина знайома,
Бо нею по воду не раз жінка йшла,
Від спеки здолали і спрага,і втома,
Та більш була спраглою в неї душа.
Гріхом понівечене серце боліло,
Немовби на душу тягар важкий ліг,
І жити на світі уже не хотілось..
До неба лиш часом підводила зір.
Хоч знала,що є Бог на білому світі,
Але,чи можливо до Нього прийти
Таким,як вона,й щирим серцем вклонитись?
Де правду тут зможе для себе знайти?
Про щастя спокою думки не давали,
Та жінка надію в душі берегла.
І сталася зустріч,яку не чекала:
"Напитися дай Мені"-чує слова.
"Як можеш мене,самарянку,просити?
Ти Сам - юдеянин,й до мене звернувсь?
Не знала,що був перед нею Спаситель,
Син Божий,Месія,чи просто-Ісус.
Він став говорити їй істини слово,
Бажав її душу убогу спасти.
Як дивно звучало:"Живу маю воду,
Нап'єшся,- і спраги не матимеш ти."
Ісус все життя її бачив прожите,
Всі справи таємні,думки і слова...
Душа її спрагла бажала напитись
Живої води,що у вічність текла.
Ісус говорив,й серцем слухала жінка.
"Ти справді Пророк,"- й зрозуміла тоді,
Що це є не просто людина,-Учитель,
І щось незвичайне робилось в душі.
І серце частіше у грудях забилось,
Любов,мир і спокій у нього влились..
Тут,біля криниці,спасіння звершилось,
Ісус,як Спаситель,для жінки відкривсь.
Немовби в темряві засяяло світло,
Для Бога воскресла розбита душа,
І з радістю стала усім говорити
Про те,що отримала в дар від Христа.
*****************
У грішному світі криниць є багато,
Та спрагу душевну ті води земні
Не зможуть ніколи уже втамувати,
Приносять лиш сльози та смуток вони.
Ісус пропонує всім людям планети
Ту воду,що рани сердечні цілить,
Що спокій і мир може душам принести,
Вода ця у вічність небесну біжить.
Якщо ти втомився,мій друже,в цім світі,
Й душа твоя спрагла страждає й болить,
Сьогодні уже поспішай до криниці,
Тебе там чекає Ісус-Божий Син.
Почуєш від Нього ти істини Слово,
На всі запитання твої відповість,
І серце заб'ється у грудях вже нове,
Спаситель гріхи всі минулі простить.
..У грішному світі криниць є багато,
Та тільки в Ісуса жива є вода,
Яка може спрагу навік втамувати,
Й душа твоя матиме вічне життя.
26.05.2016р.
Поділитися: