Тебе, Ісусе, буду я любити,
У вихорі бажань втрачаю я себе.
І волю лиш Твою буду творити,
Подяку принесу Тобі за все!


За радість зустрічей і біль розлук,
За щирих друзів і гірку самотність,
І у молитвах моїх за Твій гострий слух,
І за заплакані від щастя очі.

Пробач, що не завжди змагаюсь
За Радість Твою і Твій мир,
І під спокусами згинаюсь,
Що в Тебе я не прошу сил.

Пробач, що люблю свою волю,
І рук Твоїх творіння більше, ніж Тебе,
Що завдаю Тобі і іншим болю,
На перше місце ставлю лиш себе.

Але я знаю, що Ти любиш
За всіх на світі саме більше,
І що від «сну» мене пробудиш,
Щоб знов складала Тобі вірші.

Зроби моїм бажанням Твою волю,
І щоб трималась лиш Твоїх доріг,
Щоб іншим я осолодила долю,
А Ти щоби мене від зла беріг!