Ти вирішив, що плакати не будеш,
І не покажеш, як тобі болить,
Хоч біль і злість вогнем стискали груди
Ти вирішив – ніколи так не буде!
Щоб би я міг їм все оце простить !

…Тебе не було ще на цьому світі
Батьків й дідів й прадідів не було…
Була весна, ще й сонце не в зеніті
Та біль і піт… і зранене чоло…
Бичі й знущання…і гостреє каміння!
А ще такий важкий-важенний хрест!!!
Це ж скільки ж треба було мать терпіння!
Та ще й плювки й пересуди окрест…
Та Він ішов! І плакав й за тобою!
І щоб тебе з твоїх гріхів спасти
Сам вирішив пожертвувать Собою
І Сам Він мусів хрест за нас нести !

Не думав Він , що плакати не буде
Чи щоб не бачили ,що так Йому болить!
Хоч біль і сум вогнем стискали груди
Не думав про обмови й пересуди
А лиш про те, Отця як умолить,
Щоб Він нам міг усе, все-все простить!

І хоче Бог, щоб ми усе це знали
І вчилися усім усе прощать
Щоби нікому зла не пам’ятали
А з серця всім усяке зло прощали
Щоб Він нас міг
до Себе
в небо вз’ять!…