В’язниця
Що воля, якщо Бога в ній не знають,
Якщо цензуру без обмежень відпускають,
І воля вже не воля ,а в*язниця,
І істини вже висохла криниця.
Тепер про Бога в рамках щоб закону,
А що, якщо душа болить до скону?
Прикутая вона, як у тюрмі в собі,
Пусті в’язниці, де погинули святі,
Що кайданами Біблію відкарбували,
І пісню Божу напівпошепки співали.
Не ті в’язниці нині, ой не ті.
Замки, цепи і клітки золоті,
Там габаритні стелі замість неба,
Де кожен прагне стрибнуть вище себе.
Не ті в’язниці нині й душі в них пусті,
І ти нас, Господи, за це прости й пусти,
Щоб з вуст замки= кайдани поспадали,
І за Тебе у світі цьому ми пропали.