На цвяхах висне тіло вниз, в ноги забитий цвях,
Пекуче сонце і рій мух, горить спина в бичах,
Дихнути важко. Все горить. Хтось подає води.
І знову чути крик товпи: «Ти нам не цар! Помри!»

Жорстока смерть від батогів, на палі, чи в котлі,
Та муку цю придумав хто – розпяття на хресті,
Це мов прокляття за життя, за злочини важкі,
Засуджують на смерть таку, через гріхи тяжкі...

Спочатку римські батоги- чи «скорпіони», суть,
Немилосердна біль оця, до м’яса шкіру рвуть,
А потім хрест дають нести, списом штовхають в бік,
«Череповище тебе жде»...Йшов тридцять третій рік...

Ноги не служать через біль, спина суцільна кров,
А треба йти все догори, хрест тисне...знову впав,
«Ти, чоловіче, бери хрест, ну живо, я сказав!»
Легіонера крик почув: »Давай, пішов!» і встав,

Нарешті вийшли, місце мук, і три хрести лежать,
Всіх роздягають й на хрести, все звично, не спішать,
Спочатку в руки римський цвях: «Солдате, привяжи!»
Потім один у дві ноги...Ця біль...»Допоможи!»

«Хрести підняти!»- пролунав центуріона крик,
І стали вгору три хрести, і з двох прокляття рик,
Один весь час чогось мовчав, сказав лиш щось жоні,
Потім «Звершилось!»-проказав, і вмер, вже вмер? О, ні!

«Господь, прости, бо це мій гріх Тебе туди привів,
І я своїм грішним життям Тобі ті цвяхи вбив,
Ти замість мене смерть прийняв, поніс усі гріхи,
Прости мій Боже! Ти прости! За три оті цвяхи...»

Я на Голгофу вів Христа, мої гріхи вели,
І потім цвяхи Йому вбив, мої гріхи вбили,
А потім він помер отам, за мене Він помер,
Любов і цвяхи, хрест і гріх ...Як я живу тепер!

Я плачу, Господи, прости, прости мені мій гріх,
Прости, за все життя моє, гріхів бо безліч всіх,
Прости за те, що не любив, за те що зло чинив,
За те, що вірив ворожкам, до знахарів ходив.

Прости, що правду не казав, що полюбив брехню,
Прости, що гроші в борг не дав, що довіряв вогню,
Прости, що я нечистим був, прости за злобу й кров,
Прости за те, що пив й блудив, й робив це знов і знов...

Я лиш тепер пішов туди, туди, де Ти вже вмер,
І лиш тепер серцем відчув, те, що Ти там й тепер,
І в серці Твоїм і в очах : «Любов - здолала гріх»
Ти звершив, Господи, свій шлях, прости за це нас всіх .

Ти Духа дав мені Господь, від тіла й крові дав,
І, сином, теж мене назвав, і в Книгу записав,
І дав таланти і дари, дав віри щит і меч,
То чого ж плачу я тепер? Ти ж зняв вагу із плеч.

Ось знову йду я нагору, а Ти несеш той хрест,
І знову кров тече Твоя, невже це віри тест?
І знов я цвяхи в руки б’ю... О ні! Це гріх мій б’є.
І бачу очі... і любов...стихло серце Твоє...

Мої брати і сестри теж, прошу хоч раз в житті,
Пройдіть серцями отой шлях, пройдіть по цій путі,
І на Голгофі станьте теж, очі зведіть на хрест,
Нехай це буде лиш в серцях, бо Син звершив цей тест.Амінь!