Будь ласка, оцініть, навівши мишку на шкалу:
( 0.0/0 | 0 голосів )
З глибини
( по 129 псалму )

Коли читаю в Біблії псалми́,
То особливо той мене торка́є,
В якому бідолашний з глибини,
У розпачі до Господа вола́є.

Із серця глибини, взиває він,
І з глибини нещастя, із безодні,
У молитвах, не встаючи з колін,
На милість уповаючи Господню.

Благає, щоб Господь його почув,
Хоч він у беззаконнях і провинах,
І щоб на них уваги не звернув,
Бо хто тоді спасеться, хто не згине.

Надіється душа його і жде,
Ще більше ніж поранку жде сторо́жа,
Що Бог пробачить, і спасти прийде́,
Бо в ньому милість, каже Слово Боже.

Можливо у житті своєму й ми,
В обставини скрутніші потрапляли,
І в молитвах також із глибини,
З надією до Господа взивали.

І якщо ми себе́ до христия́н
Слухняних і покірливих відносим,
То ми повинні це без нарікань,
Прийняти, як годиться дітям Божім.

А з грішників розумнішій такий,
Хто з глибини становища тяжко́го,
Уперше в Бога прощення просив,
І каючись, увірував у Нього.

Бо коли Суд відбудеться страшни́й,
У пеклі вже не буде покаяння,
І грішникам з такої глибини,
До Господа взивати, буде марно.












Поділитися:
[+]
Сподобалось
3

Додати коментар


Захисний код
Оновити