ЖИТТЯ КОРОТКОЧАСНЕ
Затремтіло листя на березі,
Вітер розгойдав її гілля...
А по серцю,наче гострим лезом,
Хлопчика прорізали слова:
"Можна, я не вмру іще сьогодні?-
В санітарки тихо запитав,-
В мами день народження вже скоро,
Я дарунок їй приготував.
Хочеться порадувать матусю,
І сказати,що найбільш її люблю.
До неділі я дожити мушу,
Можна,я сьогодні не помру?"
У Галини ноги підкосило,
На обличчя глянула бліде,
Біля хлопчика на ліжку скраю сіла,
Й пригорнула до своїх грудей.
Що йому,сердешному,сказати?
Слів для втіхи вже й не підбере.
Тут,в палаті,ще таких багато,
Хоч живі,та кожен смерті жде.
У Галини серце аж здригалось,
Наче на березі жовтий лист.
"Доживеш,-крізь сльози пршептала,-
Ти до Бога,синку,помолись."
По голівці провела рукою,
Вже давно на ній волоссячка нема,
А душа тремтіла вся від болю:
"Як же мама лишиться одна?
Як їй пережити втрату сина?
Боже,дай їй сили та потіш."-
У думках молилася Галина,
До дверей прямуючи скоріш.
Вже давно працює у лікарні,
Але звикнути все ж так і не змогла.
Та й чи звикнеш,коли тут вмирають
Діти на очах майже щодня.
...Тиждень проминув.Дожив хлопчина
До неділі,й маму привітав,
Пригортала міцно свого сина,
Сльози лиш бриніли на очах.
Кілька днів минуло від неділі,
Й обірвалось хлопчика життя,
Ніби плід,ще зовсім недозрілий,
Наче в полі скошена трава...
**************
А у нас - комп'ютери,айфони,
В космос вже й туристи долетять,
Де не глянь - стоять краси салони,
Та не в силі ми продовжити життя.
Хоч прогрес в науці є великий,
Все ж не можемо хвороб перемогти,
Смерть приходить тихо й непомітно,
Й не втечеш уже з її руки.
То ж чому,скажи,живеш на світі,
І в яке прямуєш майбуття?
Молодий ти чи в роках вже літніх,
Знай,не вічне на землі життя.
День пройде,його не повернути,
Дорога хай буде кожна мить.
Пам'ятай,що є на світі люди,
Які хочуть хоч би день прожить.
Хай не буде в серці нарікання,
Бог для тебе все найкраще дав,
Й жде лише одного - покаяння,
Щоб Йому життя своє віддав,
Й дякував за кожен день прожитий,
За безмежну Господа любов,
Бо за тебе помирав Спаситель,
І пролив Свою невинну Кров.
...Жовтий лист з берези облітає,
Чорну землю,наче килим,вкрив...
Друже мій,Ісус тебе чекає,
Не багато ще лишилось днів...
20.10.2015
Поділитися: