Коли Надія розчиниться у ночі,
Тихо Любов зазирне Вірі в очі й
поглядом скаже вмирати не хочу,
Я ж сподіваюся тільки на тебе
Як ти підеш – то сховається небо,
Вийдуть титани у нетрях закриті
І малюків поховають у смітті,
Ангели вже не прийдуть до оселі,
Ще до недавна щасливі, веселі.
Їхні серця розірвуться в печалі,
Вбили ми їх, бо так тяжко брехали,
І ілюзорносі світ сотворили,
де все наївне таке і фальшиве,
Тішилися і впивались брехнею,
Поки самі не злилися із нею.
І так красива себе ми хвалили:
- Віра й Любов – це є ангела крила!
Але чужі крила нас не вдержали –
Довго Надію ми вдвох зневажали.


Є почуття - Благодать всепрощаюча-
Це, мабуть, Віра, Надія й Любов спочиваюча.