Благословити,можеш лиш тоді,
Коли ненАвисть у собі не носиш.
Бо коли розум,й серце в боротьбі,
Ти іншого для них у Бога просиш.

А якщо чесно,то й не просиш ти...
Коли в собі образу чорну маєш,
Якби щось сталось,то зрадів би ти...
Сказав би брату: "По заслузі маєш!"

Ти зрозумій,тебе - не докоряю.
Я зрозуміла істину одну:
Коли у серці гіркоту я маю,
То нЕдруга я не благословлю.

Не зможу я тоді благословити,
Коли на серці буде буря й шквал,
Щоб я могла це від душі зробити,
В моєму серці має бути жаль.

Тоді благословіння має силу,
Коли від серця я благословляю,
По іншому,воно нажаль,не діє...
Потрібен час. І це я також знаю.

І ти собі нічим не допоможеш.
Лиш Бог в такому всім допомагає.
Коли у Нього хтось про таке просить,
По іншому нам очі відкриває.

Й коли до серця завітає жалість,
Й замінить гнів,образу чи то зло,
Відчуєш в серці незбагненну радість,
Й благословиш ти ворога свого.

Дай Боже сил,себе перемагати,
Щоб від душі усіх благословляти.
Амінь.
28.02.2025р.
Артемук Мирослава