Душа на волю рветься з горя,
Куди, не відаючи, йти,
Пливучи, тонучи в цім морі,
У хвилях, схожих до біди.

Далеко, поряд день останній?
Хто скаже, хто її навчить,
Вона, як біженець з вигнання,
Куди не знаючи, біжить.

Кидає з холоду в гаряче
Її життєва лихоманка,
Коли ж від радощів заплачеш,?
Коли ж зупинишся, циганко?

Де ти знайдеш собі оселю?
На час прихилишся без ліку?
Коли прокинешся від хмелю
І підеш геть із цього світу?

Та ж воля в Бога, душе бідна!
Коли болиш, куди біжиш?
Коли кінця страждань не видно,
Куди в молитвах ти летиш?

Та ж воля в Бога, там спочинеш,
Коли здіймешся в неба вир,
Коли цей одяг грішний скинеш,
І з Вічним тут заключиш мир?