До осенi схиляеться життя,
Торкнеться скронi сива павутина….
А за порогом –вiчне майбуття,
Вже скоро Господа душа зустрiне.

А чи готовий стати перед Ним,
I дати звiт за все життя прожите?
Чи будував на каменi свiй дiм?
Чи увiнчався плодом соковитим?

Для Господа важливий наш кiнець.
Ми можем з Богом шлях земний почати,
Та загубити те, що дав Отець,
Як раб нiкчемний, мiну заховати.

Якщо ж Iсус багатством був твоiм,
I ти щодня шукав iз Ним еднання,
Складав у небi скарб, не на землi,-
Щаслива буде мить твоя остання.

Плоди ряснi складеш до нiг Христа,
I скаже Вiн: ввiйди, благословенний!
Там зазвучить мелодiя свята,
Хвала Христу поллеться з вуст спасенних.

Хай допоможе Дух Святий усiм,
Щоб ми не стали перед Богом голi,
То ж сили на шляху собi просiм,
Щоб до кiнця звершити Божу волю.

Ти молодий чи вже на схилi лiт,
Пильнуй в життi, назад не оглядайся.
Кiнець покаже, чи принiс ти плiд,
Щоб увiйти у вiчне Боже Царство.