Любити ближніх – легко і непросто,
Любить по Слову, як Спаситель наш,
Якщо навіть ти є і більший ростом
В очах людей ти маєш «вищий клас».

Та у любві кордонів не існує,
Немає рангів, лиш один шаблон:
Любов найменше гріє та цінує
І не будує йменню свому храм.

На вулицях не чути її голос,
Серед лукавих місця їй нема,
Не насміхається і не осудить когось,
А несе теплий промінь, де зима.

Любити ближніх – ночі недоспати
На користь вдів, сиріт, сліпців
І в дні буденні заглянуть до хати
Самотніх й поцікавитись: що в них.

Любити ближнього: біду сприйняти брата
Як свою власну, втішити у ній,
На свої плечі хоч частину взяти,
Наче твоє це горе і твій біль.

Любити - бути Ором Моїсею,
Коли війна, Амалик перший йде,
В проломі стать за ближнього з сім`єю
Як бачиш: брат в долині сльози ллє.

Любити ближніх – стати на коліна
Перед Всевишнім і благать за тих,
Які терплять душ ворога глумління
І є рабами сітки (назва – гріх).

Любити ближніх Слово як навчає,
Є легко і непросто водночас,
Любов нові границі відкриває,
Про які свідчить люблячий наш Спас.

Та проминули тисячі, століття
На зміну предкам ми у світ прийшли,
Та люблячі завжди є світу сміттям
І деякі в нім місця не знайшли.

Їх гнали, як Степана побивали,
Даючи плату за любов – ніщо,
Але вони любві вогнем палали,
В мовчанні йшли, як і Христос ішов.

Любов! О скільки теплоти ти маєш!
Взамін добра наклепи ти несеш,
Ближнього радість, як свою сприймаєш
І разом з ним подяку в небо шлеш.

Не надимаєшся, у думках зла не маєш,
Гордині плід відсутній у тобі,
Убогого до себе завертаєш
І підіймаєш впавших в боротьбі.

Для себе ти бажаєш лиш одного:
Пройти з Ісусом цей тернистий шлях,
Не побажавши для себе чужого,
А взяти нагороду в небесах.