Защиміло ,потьмарилось щось у думках,
коли вірою є спокута,
коли бачила поряд те лихо,
що було усім так на втіху,
коли бачила поряд гріх і кривду-
не могла відчувати неправду.
Коли поряд молились слізно,
коли били невинних так грізно.
Защиміло те серце від болю.
Стон та скрежет зубів та стинання-
защиміло, заболіло...Ой,люди!...
Що ж це з вами?Яке зубожіння...
Де ж у грудях що серцем зоветься
звідки злість та кривдоньки стільки береться?
Защо б*єте ви рідного брата,
рідну матір та сина чи доньку?
Защо кров проливається в ріки?
Звідки?...
О,Боже,помилуй та зглянься,
бо серце не може терпіти-
вирветься з грудей,так стука...
Яка мука...
СЛАВА БОГУ!