Можна говорить слова красиві,-
головне ж в словах є суть.
Можна все життя прожить у мирі,
можна зло усе ще не забуть.

Можна неподумавши зробити,-
потім цим зашкодити комусь.
Можна все життя комусь розбити
й дивуватись потім ще чомусь.

Можна бути вдома із батьками -
почуватися чужим дитям.
Можна жити поруч з жебраками,-
так і не привикнуть до сміття.

Можна бути у літах вже,старцем,
а в душі,неначе молодий.
Можна показать на когось пальцем,
знаючи,що сам в душі скупий.

Можна почуватися,як зрячий,
а в душі лишатися сліпим.
Можна бути з друзями терплячим
і ніколи не зашкодить ним.

Можна вибачатися щоразу,
(та в словах немає каяття)
з серця викинуть грішки одразу.
В більшості людей таке життя.

Можна веселитися щоднини
й старість свою в смутку провести.
Можна в горі плакать щогодини,-
потім радість у житті знайти.

Можна тілом бути у служінні,
а душею поруч із гріхом.
Можна бути із людьми в терпінні
і перемагати зло добром.

Варто лиш пізнать себе самого
і сказать гріху:"Ти не моє".
І прийти з молитвою до Бога,
бо в Христі знайдемо все своє!