Колотилось серце в грудях-
я побігла у степи,
думала, що все забуду,
та не йшов зі мною ти...

Тихі трави, шелест вітру,
тільки чутно спів птахів...
В серці спомин, в серці вітер,
бо далеко знову ти...

Ми ішли до Бога разом,
та зійшов дороги ти...
Лиха доля все забрала,
я сама лишилась йти...

З часом я стоять навчилась,
коли не було вже сил:
поряд сльози, поряд страх мій,
поряд мирнії світи,
та по-іншому живу я,
як назначив, Боже Ти...

Зразу плакала, а потім-
сил й на це уже нема,
бо потрібно знову жити:
хрест тяжкий, та все дарма...

Думка в серці промайнула:
- Де ти, любий, там тепер,
вірю знов тебе зустріну,
коли час і мій прийде...

СЛАВА БОГУ!