Не проміняй ти молодість свою!
Не проміняй бо хочеться кудись у світ!
Чому ти нехтуєш цю юність дорогу?
Чому так тягне прорубати під ногами лід?!

Не проміняй ти молоді роки
Не проміняй маєток Батька свого
Бо не дадуть тобі і навіть ті стручки
Що свині їли в пана, але в чужого

Не проміняй ти радість щастя свого
Не проміняй, на це гниле сміття
Бо точно в смітнику немає того
Що дарувало б щасливе майбуття

Не проміняй очищену посудину свою
Не проміняй на цю в багні "обмиту"
Бо дорога вона!!! Ти чуєш?! Я кричу!
Бо не водою а кровію омита.

Не проміняй ти свого дорогого Бога
Не проміняй, на це тепло лукавого вогню
Бо тільки з Ним благословенна ця дорога
Не проміняй!!! Не проміняй!!! Я так тебе прошу!!!