Не треба більшого мені,
Як бути з Господом в єднанні,
Які ж то є прекрасні дні,
Коли досліджую Писання!

Коли в молитві до Отця
Я голос вгору підіймаю,
Щоб оселився в тих серцях,
Що шляху Божого шукають.

Не треба більшого, як мати
Любов до ближнього у серці,
З любов`ю впавшого підняти,
Підставивши свої же плечі

В проломі стати за сестру,
Котра у вірі похитнулась,
Щоб братову молитву чув,
Душі, що на шляху втомилась.

Не треба більшого, як буть
Для світу цього світлом, сіллю,
Коли, зневаживши плюють,
За добро злом платити вміють.

О, це великим скарбом є
І щастя більшого немає!
В чиєму серці Бог живе -
Краса Ісуса в ньому сяє.

В такому серці лиш Господь
У всьому перше місце має
І є впокореною плоть
Й бажання духа виповняє.

Коли відкриті небеса,
Духовні очі в вись підняті,
3акону бачиш чудеса,
Що можна більшого жадати?

Багатства? Слави? Це ж сміття,
Ніщо, коли відкрите небо
І навіть вже земне життя
Не має цінності для себе.

Одного хочеться: скоріш
Зустрітись з Батьком в ріднім краю.
Скажіть, що серцю є миліш
Для тих, хто Бога в собі мають?