Колись давно жила людина,
вона була у серці щира
і бачив Бог його вуста,
його слова та всі діяння,
його на Бога сподівання
і,часом,щирі каяття
до Бога звернені в любові.
Колись давно все бачив Бог-
колись Бог став його суддьою...
Колись давно жила вдова
в Божім страху вона була,
із Богом часом говорила,
вустами правду говорила
та на ділах була пуста-
щирість з ділами поділила.
Так час пройшов і ось тепер
Бог їй двері не відпер.
Коли пройдуть і ці часи
Бог нас із вами теж осудить...
Осудить Бог,але не ми.
ми всі із вами просто люди
і віра в всих нас не одна
та Дух один...
Суддя Господь - це знають всі
та лиш не всі це розуміють
і хто для Бога дорогий
це знає Бог,але не ми...
СЛАВА БОГУ!