Нас часом обійма нещирість,
вуста затримують слова,
які,можливо,так потрібні людині поряд.
Ось я знаю він гріх вчинив
і далі чинить та кривдити його боюсь,
про це я змовчу - відсижусь...
Та час іде,людина гине...
Де ті затримані слова,які у серці причаїлись,
ті непотрібні?
Та ти,чомусь,вину свою не відчуваєш
і раптом знов людину цю
ти серед люду зустрічаєш-
вона в гріху...І жаль в душі тебе стискає,
на очі сльози накотились:
-Чому тоді я промовчав?
-Чому собі таке дозволив?
-Чому про гріх я не сказав?
-Я промовчав...
На гріх не закривай вуста-
це допомога твоєму другу,
з любов*ю гріх той відкривай,не нарікай.
Корити в чомусь їх не треба,
допомогти потрібно знов,
як Бог надати людям щирість
і показать свою любов...
СЛАВА БОГУ!