Для мене пекло - це в неправді жити,

Щасливим почуватись між нещасних,

Коли все маючи, і понад міру ситий,

Над братом малозначущим знущатись.



Ми всі в цім світі сестри і брати,

Та де ж раби народжуються й боги?

Чому ж за всіх не йдемо на хрести?

Чому ж не миємо, як Божий Син нам, ноги?



Чому ж простив би, та немає більше сили,

І полюбив би, та немає більш натхнення,

Свій віз добра тягнемо до могили,

Так і не давши те, що падає на землю.



Далеко, близько день останній твій?

Ніхто не вирішить все те як тільки Бог.

Неправедним багатством обідній,

Спаси добра латками душу від дірок .



Човен твій в морі розсікає мить життя,

Немає значення: на хвилі ти, під нею,

У морі ти і дно - це не твоя земля,

Якщо ти мариш, звісно, вічності землею.