Коли серед німої самоти
Душа заклякне, наче в ополонці,
Згадай, отямившись радій, що ти
Не сам, бо ти у Бога на долоньці.

Багатству, славі й гурту інших зваб
Не піддавайся – в тебе інше сонце.
Нехай тебе всечасно зігріва,
Те, що ти завжди  в Бога на долоньці.

Собі  шляхи шляхетні обирай 
Та не шукай смітин в чужому оці.
Не пнись поперед інших навіть в рай.
Навіщо? Ти ж – у Бога на долоньці.