Мінлива, брехлива осіння погода. 
Дружба не завжди витримує прес. 
У злетах високих стає вона горда. 
У хворобі і бідності зникає прогрес. 

А хочеться мати друга такого:
Порадника мудрого, серцем простого, 
щоб в години печалі і радості миті, 
Мене, як ніхто, Він міг зрозуміти...

Бо одному в дорозі важко іти, 
душа у тривозі, навколо пастки. 
В огонь чи у воду скочу сама, 
життєві мусони далеко жбурля...

Подерте лахміття. Заплакані очі. 
Коліна розбиті і в грудях тріпоче. 
Біжу я від себе – себе ж і шукаю, 
В смердюче болото все більш загрузаю...

Бачу світло яскраве...А Сильна рука, 
з багна витягає, назад не пуска.
Надихає любов'ю, попереду йде,
Вирівнює стежку, що в майбутнє веде.
Надійне плече, два білих крила...
Мій Друг – невичерпне джерельце добра!..
Альона Ус