Про урожай говорять восени,
Його завжди збирають у засіки,
Ти цілий рік свої покоси жни
І віддавай усе, що є без ліку.

У людські душі сій своє добро,
Нехай крізь терни йде твоя дорога,
Зайди в убогу хату за селом
І розкажи про свою віру в Бога

Трудящі руки завжди в мозолях,
А ноги благовісника у ранах,
Плодів ніколи не віддасть земля,
Якщо не працювать на ній старанно.

Тим більше люди: їм замало слів
І не здивуєш ти їх красномовством,
Коли себе ти в праці пожалів,
То не дивуйся, що немає зросту.