Приїхав в церкву брат один, з Америки, з США,
І пастор перед ним біжить, сміється, от душа,
Брат біля пастора сидить, він слово дасть йому,
З Америки!- приїхав брат, вивищення тому.

І ще один приїхав брат із Пужник , чи із Пнів,
І чогось пастор не біжить і не говорить слів,
І чогось слова не дає й не садить вперед,
Ти, брат, приїхав не з США, давай сідай назад.

Нагадуємо притчу вам, там був багач й бідняк,
Один мав перстень золотий і все не аби як,
А другий – бідний і плохий, тихесенько зайшов,
В нього і так не все гаразд, тому і в храм прийшов...

Пастор стрічає багача і садить наперед,
І слова гарні промовля, і плаче аж навзрид,
За нього моляться брати і сестри, всі разом,
А той, що з Пнів... позаду сів, й молився, тим часом.

У проповіді брат згадав цю притчу, такий світ,
А в кінці пастор повторив-пильнуйте, дасте звіт,
Служіння з часом підійшло до свойого кінця,
І ще була молитва всіх , за нужди до Отця…

Служіння Господу й Отцю у чистоті сердець,
Але чи є сам Господь там – чи лиш слова й кінець?
І хто там спереду сидить і хто там нас веде?
Дай мудрості і миру нам, Господь- молим тебе.

Та як до пастора зайти і як знайти слова,
І як сказати про оте, що рівні всіх права,
І що сам Бог нас не ділив... слова уста несуть...
Не спокушайся сам і нас – цієї притчі суть.